прохірон
ПРОХІРО́Н, ?, ч., іст.
Містобудівний кодекс давньоруської доби, який пізніше використовувався при заснуванні нових селищ і значних міст в Україні та Московії в епоху Середньовіччя.
Основою її [Ярославової устави § 54-9] постанов служить Прохірон цісаря Василя Македонянина (з наук. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- прохірон — -а, ч., іст. Кодифікація деяких основних інститутів візантійського права, складена у 879 р. Великий тлумачний словник сучасної мови
- прохірон — Містобудівний кодекс давньоруської доби. Винайдені ще у Візантії і за давньоруських часів правила використовувались при заснуванні нових селищ і значних міст в Україні та Московії в епоху Середньовіччя. Архітектура і монументальне мистецтво