процитувати
ПРОЦИТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., що.
Навести цитату з якого-небудь твору, чийсь вислів.
Серед “Тюремних сонетів” Франка.. є один, який особливо хочеться процитувати (М. Рильський);
Дозволь уривки навести, дозволь мені процитувати сердечні милого слова... (І. Гончаренко);
Великий візир ні з того ні з сього процитував слова сина Румі, Султана Веледа: Безрідні будуть великими, а посади найзначніші дістануться людям нікчемним (П. Загребельний);
Ще раз процитую народну мудрість: краще синиця в жмені... (В. Дрозд);
Наважусь процитувати Бориса Пастернака: “Коли ми уявляємо, нібито у Тристані, Ромео, Юлії, інших пам'ятках зображається сильна пристрасть, ми недобачаємо змісту. Їхня тема ширша, аніж ця сильна тема...” (із журн.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- процитувати — процитува́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- процитувати — -ую, -уєш, док., перех. Навести цитату з якого-небудь твору, чийсь вислів. Великий тлумачний словник сучасної мови
- процитувати — НАВО́ДИТИ (повідомляти щось — цитати, слова, цифри тощо — для підтвердження своєї думки), ПОДАВА́ТИ, ЦИТУВА́ТИ (щодо цитат, висловлювань, чиїх-небудь слів). — Док.: навести́, пода́ти, процитува́ти, зацитува́ти. Словник синонімів української мови