проціджений

ПРОЦІ́ДЖЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. до проціди́ти.

Приношу раз молочко в хатину, а Гриць .. забрав з рук просто і непроціджене .. п'є (Іван Ле);

* Образно. Ім'я Тараса Шевченка було відоме мені і раніше: ще в третьому класі я прочитав у гімназичній бібліотеці проціджений цензурою “Кобзар” з “Причиною” і “Тополею” та першими двома й останньою строфами “Заповіту” (Б. Антоненко-Давидович);

Обійшовши машину, відчинив [юнак] дверцята праворуч. Почулося іронічне, проціджене крізь зуби: – Прошу-с! (В. Речмедін);

* У порівн. Пан учитель малювання зробився схожим на аристократа. Поважні жести, мова – немов проціджена і перемита, новий сурдут (Василь Шевчук);

* Образно. * У порівн. До вагона долітає іноді проціджений крізь паровозні гудки й перонний гамір кволий грім і сквапно тане в накуреному, заспаному повітрі (Б. Антоненко-Давидович).

2. у знач. прикм. Який процідився (у 1 знач.) крізь що-небудь.

Маркушевський став посеред кімнати, червонаве світло, проціджене крізь портьєри, забарвило в кривавий колір його точене, смагляве обличчя (Ю. Бедзик);

В широке вікно з Володимирської вулиці, проціджене сірою фіранкою, текло жовтаве світло ліхтарів (Ю. Мушкетик).