прочитувати

ПРОЧИ́ТУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРОЧИТА́ТИ, а́ю, а́єш, док.

1. кого, що і без прям. дод. Сприймати що-небудь написане, надруковане, читаючи вголос або про себе.

Демид склав одно, друге коротке слово. Андрій прочитував (Б. Грінченко);

Пив [Лукаш] чарку за чаркою і, прочитуючи останні рядки, майже після кожного речення ронив сльози (С. Масляк, пер. з тв. Я. Гашека);

Хо наблизився, глянув на табличку й прочитав: “Школа” (М. Коцюбинський);

Дістав [Чубенко] з кишені маленьку книжечку, .. трохи погортав і, складаючи слово до слова, прочитав записане його рукою (Ю. Яновський);

* Образно. Він ніколи не казав прямо, але всі присутні легко прочитували прозорі письмена його прихованих натяків (П. Загребельний);

// що, про що. Знайомитися з чимсь шляхом читання.

Він прочитував щодня всі газети, видавані в Галичині, щоб проінформуватися про настрій у краю (І. Франко);

Так дід колись розказував, Нехай здоров буде! А я за ним. Не знав старий, Що письменні люде [люди] Тії речі прочитають (Т. Шевченко);

Прочитавши в газетах про остаточне приборкання .. повстанців, .. батько вийняв четвертий том енциклопедії (Ю. Смолич);

Пишу я, брате, вірші на дозвіллі; А ти їх часом тихо прочитай І пригадай – що знаєш, пригадай (М. Рильський);

Прочитавши “Гайдамаки”, “Гамалію”, вона зацікавилась історією України, Запорозькою Січю (О. Іваненко);

// що, про що. Знайомити когось із змістом чого-небудь написаного, надрукованого, читаючи вголос.

Він прочитував цілу газету від заголовка аж до оповісток. Та й читальники слухали терпеливо від початку до кінця (Л. Мартович);

Ось прочитали про вину Жукову... Ось оддали йому щось у руки .. – і Жук вийшов з гімназії (Панас Мирний);

Палійчук прочитав приговор (М. Стельмах).

2. перев. док., що. Усно передати, викласти зміст чого-небудь слухачам.

Року 1895 він [І. Франко] блискуче прочитав у Львівському університеті вступну лекцію на тему “Наймичка” Тараса Шевченка (М. Коцюбинський);

Прочитати доповідь;

// Виголосити напам'ять, уголос (вірш, молитву і т. ін.).

Вона прочитувала довгі літанії та антифони [молитви] (так їй порадила Зоня) (Леся Українка);

Еней, молитву прочитавши І шапку цупко підв'язавши, В лісную гущу і пішов (І. Котляревський);

– Ну, годі шматувати вам нерви! Прочитаю вам один вірш веселіший, хоч і написаний він теж в казематі (З. Тулуб).

3. що. Виголошувати повчання, догану і т. ін.; вичитувати.

Ображена вихователька негайно поскаржилася директорові. Директор.. прочитав йому сувору нотацію (І. Багмут).

4. що. Сприймати значення, зміст яких-небудь умовних позначок, шифрів і т. ін.

Світла ще досить, щоб можна прочитати ту азбуку з крапок-тире, і Петро її читає вільно, як звичайнісінький текст (О. Гончар);

// Розкривати, сприймати внутрішній смисл чого-небудь.

Саме в таких виставах – творіннях вітчизняної і світової класики і кращих п'єсах радянської драматургії – має проявитися обдаровання режисера, здатного свіжо, по-новому прочитати п'єсу (з газ.);

// перен. Дізнаватися про чиїсь переживання, почуття (перев. з виразу очей, обличчя і т. ін.).

– Я одразу прочитав і втямив той символ, що загадочно [загадково] блиснув тоді в твоїх оченятах (І. Нечуй-Левицький);

– О, коли б твої очі сягнули В серце моє, – вони б там прочитали тривогу за сина! (М. Зеров);

Наполеон обвів поглядом присутніх, намагаючись прочитати, яке враження справили на них його слова (П. Кочура);

Антіной немов прочитав її думку (Н. Королева).

5. тільки док., кого, що і без прям. дод. Провести якийсь час зачитанням.

Прочитати до ранку.