прочитувати
прочи́тувати
-ую, -уєш, недок., прочитати, -аю, -аєш, док.
1》 перех. і неперех.Сприймати що-небудь написане, надруковане, читаючи вголос або про себе.
|| що, про що. Знайомитися з чимсь шляхом читання.
|| що, про що. Знайомити когось із змістом чого-небудь написаного, надрукованого, читаючи вголос.
2》 перев. док., перех. Усно передати, викласти зміст чого-небудь слухачам. Прочитати доповідь.
|| Виголосити напам'ять, уголос (вірші, молитву і т. ін.).
3》 перех. Виголошувати повчання, догану і т. ін.; вичитувати.
4》 перех. Сприймати значення, зміст яких-небудь умовних позначок, шифрів і т. ін.
|| Розкривати, сприймати внутрішній смисл чого-небудь.
|| перен. Дізнаватися про чиїсь переживання, почуття (перев. з виразу очей, обличчя і т. ін.).
5》 тільки док., перех. і без додатка. Читати якийсь час. Прочитати до ранку.
Значення в інших словниках
- прочитувати — прочи́тувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- прочитувати — див. читати Словник синонімів Вусика
- прочитувати — ПРОЧИ́ТУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРОЧИТА́ТИ, а́ю, а́єш, док. 1. кого, що і без прям. дод. Сприймати що-небудь написане, надруковане, читаючи вголос або про себе. Демид склав одно, друге коротке слово. Андрій прочитував (Б. Словник української мови у 20 томах
- прочитувати — ВИГОЛО́ШУВАТИ (публічно звертатися до когось із промовою, привітанням, тостом і т. ін.), ПРОГОЛО́ШУВАТИ, ПРОМОВЛЯ́ТИ, ОРА́ТОРСТВУВАТИ, ПРОГОВО́РЮВАТИ, ПРОКА́ЗУВАТИ, ПРОРІКА́ТИ поет., уроч., РЕКТИ́ заст., поет., ВІЩА́ТИ заст., уроч., ВИРІКА́ТИ заст. Словник синонімів української мови