прочумати
ПРОЧУ́МАТИ, аю, аєш, док., кого, що, розм., рідко.
Привести до пам'яті.
* Образно. Генерал прочумав піщан перший. – Тепер уже ви не козаки, – сказав він, зібравши громаду (Панас Мирний);
Він тримав її [анкету] перед очима з таким виглядом, який мають дуже втомлені люди, що візмуть щось робити і закам'яніють на тім бажанні, аж поки хтось не прочумає.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me