1. Словник української мови у 20 томах

прошений

ПРО́ШЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. до проси́ти.

Чурек і сакля – все твоє; Воно не прошене, не дане (Т. Шевченко);

// про́шено, безос. пред.

– Я ж прийшла в гості, і мене прошено “зостатись, посидіти” (Леся Українка).

2. у знач. прикм., розм. Якого доводиться довго просити зробити що-небудь, запрошувати кудись.

– Сніг затримаєм щитами... Їдь, Михайлику, із нами! – Я ж не прошений-таки, Спритно виліз на санки (М. Стельмах).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. прошений — про́шений 1 дієприкметник про́шений 2 прикметник якого доводиться довго просити зробити що-небудь, запрошувати кудись розм. Орфографічний словник української мови
  2. прошений — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. теп. і мин. ч. до просити. || прошено, безос. присудк. сл. Прошений гість — особа, яку куди-небудь запросили. Прошений хліб — милостиня. 2》 у знач. прикм., розм. Якого доводиться довго просити зробити що-небудь, запрошувати кудись. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. прошений — про́ханий (про́шений, ласка́вий) хліб (шмато́к). Милостиня. — Гірко мені проханий хліб їсти (А. Хижняк); Проханий шматок горло дере (Укр.. присл..); (Неофіт-раб:) Я досі був рабом.., а ви тепер ще й жебраком мене зробить хотіли, щоб я поволі руку простягав по хліб ласкавий (Леся Українка). Фразеологічний словник української мови
  4. прошений — ПРО́ШЕНИЙ розм. (якого доводиться довго просити зробити щось, прийти кудись), ПРО́ХАНИЙ розм., ЦЕРЕМО́ННИЙ. Сніг затримаєм щитами... Їдь, Михайлику, із нами! — Я ж не прошений-таки, Спритно виліз на санки (М. Словник синонімів української мови
  5. прошений — Про́шений, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)