прошення
ПРОШЕ́ННЯ, я, с., заст.
Письмове прохання, клопотання.
Поїхала вона [Онися Степанівна] в Київ, взяла прошення .. й пішла в Софійське до владики (І. Нечуй-Левицький);
Написав він прошення, послав мене з ним до предводителя. Пішла я, подала (Панас Мирний);
– Сьогодні Рада буде, й граф просить вас негайно про те, щоб Рада вас удостоїла звання академіка гравірування! – гукнув уже біля дверей (Василь Шевчук).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- прошення — проше́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- прошення — Те саме, що прохання Словник церковно-обрядової термінології
- прошення — -я, с., заст. Письмове прохання, клопотання. Великий тлумачний словник сучасної мови
- прошення — див. прохання Словник чужослів Павло Штепа
- прошення — ЗАЯ́ВА (письмове прохання, оформлене за певним зразком), ПОДА́ННЯ́, ПРОШЕ́ННЯ заст. Він узяв у секретаря клапоть паперу.. і почав читати: До Обухівської сільради.. Павла Кушніренка. Заява (А. Головко); — Про всяк випадок ще можна написати подання (М. Словник синонімів української мови