проштрикувати

ПРОШТРИ́КУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРОШТРИКНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., кого, що, розм.

Проколювати наскрізь кого-, що-небудь.

– Я заколю себе, проштрикну своє серце..! – крикнув з ефектом Павлусь (І. Нечуй-Левицький);

Було .. неприємно й боляче, що два-три енкаведисти або й більше вломлювалися на подвір'я, в хату, .. проштрикували вилами й щупами сіно в стодолі (Р. Федорів);

Дорогувато обійшлося, так зате кинджал! Бика наскрізь проштрикне (Григорій Тютюнник);

// Завдаючи удари чим-небудь гострим, ранити, вбивати.

Гостряком списа проштрикував [Мамай] другого [ворога] (О. Ільченко);

Кожний шляхтич, певно, проштрикнув на своєму віку когось шаблею на поєдинках, як бусел своїм гострим носом штрикає жаби (І. Нечуй-Левицький);

// також у сполуч. зі сл. очі, погляд і т. ін., перен. Пильно дивитися на кого-, що-небудь; пронизувати.

Теодосієві вже давно хотілося спитати, чи довго вони так стоятимуть, та грізні погляди Куремси, немов голкою, проштрикували Теодосіїв язик (А. Хижняк);

Збентежено забігали очі в старої і зупинились. Проштрикнула вона недовірливим поглядом Марію і повернулася не відповівши (Р. Іваничук);

Зиркнув [господар] на непроханого гостя проникливо, проштрикнув наскрізь гострими голками зіниць (Ю. Збанацький).