прощеник

ПРО́ЩЕНИК, а, ч.

1. церк. Той, хто одужав унаслідок чудесного зцілення.

За статутом св. Володимира до церковних людей належали: “лічці, прощеник (зцілений), баба-вдовиця” тощо (з наук. літ.).

2. Людина, прощена у чому-небудь, помилуваний; той, що отримав прощення гріхів.

3. діал., етн. Хліб, печиво яким одаровують під час прощі.

Хліб “прощеник” і кусок мила вважалися найдорожчими подарунками в селянській сім'ї (із журн.).