прощений
ПРО́ЩЕНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до прости́ти 1.
[Міріам:] Він їм простив. Він їм усім простив. А тільки я не прощена зосталась, бо я не можу їм простить за нього (Леся Українка);
// у знач. ім. про́щене, ного, с. Те, щшо комусь простили.
Прощене тобі хай буде Господом милосердним, як моє серце материнське прощає тобі усі гріхи молодості твоєї і всі промахи теперішнього життя... Амінь! (Б. Лепкий);
// про́щено, безос. пред.
Кожен з нас несе гріх за собою... Чого ж одному прощено,.. а мені нема ні забуття, ні спокути? (Панас Мирний).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- прощений — про́щений дієприкметник вибачений Орфографічний словник української мови
- прощений — ПРОЩЕНИЙ – ПРОЩЕННИЙ Прощений. Дієприкм. від простити. Прощений Каїтан уже виставляв себе жертвою нечуваного наклепу (М.Зарудний); – Винуймо себе самих. Бо коли ми не поправимося, то прощені за це не будемо (Б.Лепкий). Прощенний, прикм. Якого можна простити: прощенна провина. Літературне слововживання
- прощений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до простити 1). || прощено, безос. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови