1. Словник української мови у 20 томах

проіржавіти

ПРОІРЖА́ВІТИ, іє і ПРОРЖАВІ́ТИ, і́є.

Док. до іржа́віти, ржаві́ти.

– Ніяк не розумію, що сталося тій линві. Як могла вона перерватися? – Може, проржавіла? – несміло мовив Мендель (І. Франко);

Снаряди і бомби проржавіли, і витягання їх із землі зв'язане з великим риском (з публіц. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. проіржавіти — проіржа́віти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. проіржавіти — -іє і проржавіти, -іє. Док. до іржавіти, ржавіти. Проіржавіти наскрізь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. проіржавіти — ПРОІРЖА́ВІТИ, іє і ПРОРЖАВІ́ТИ, і́є. Док. до іржа́віти, ржаві́ти. — Ніяк не розумію, що сталося тій линві. Як могла вона перерватися? — Може, проржавіла? — несміло мовив Мендель (Фр. Словник української мови в 11 томах