проіржавіти
ПРОІРЖА́ВІТИ, іє і ПРОРЖАВІ́ТИ, і́є. Док. до іржа́віти, ржаві́ти.
— Ніяк не розумію, що сталося тій линві. Як могла вона перерватися? — Може, проржавіла? — несміло мовив Мендель (Фр., І, 1955, 109);
Снаряди і бомби проржавіли, і витягання їх із землі зв’язане з великим риском (Ком. Укр., 4, 1960, 10).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- проіржавіти — проіржа́віти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- проіржавіти — -іє і проржавіти, -іє. Док. до іржавіти, ржавіти. Проіржавіти наскрізь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- проіржавіти — ПРОІРЖА́ВІТИ, іє і ПРОРЖАВІ́ТИ, і́є. Док. до іржа́віти, ржаві́ти. – Ніяк не розумію, що сталося тій линві. Як могла вона перерватися? – Може, проржавіла? – несміло мовив Мендель (І. Франко); Снаряди і бомби проржавіли, і витягання їх із землі зв'язане з великим риском (з публіц. літ.). Словник української мови у 20 томах