1. Словник української мови в 11 томах

проіржавілий

ПРОІРЖА́ВІЛИЙ, ПРОРЖАВІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до проіржа́віти, проржаві́ти.

Як по фронтових дорогах, пройшли тут попереду будівників сапери, виймаючи з землі проіржавілі міни, важкі авіабомби та цілі звалища артилерійських снарядів (Гончар, Тронка, 1963, 285);

Спис проржавілий на кухні За рожен вертівсь раз в тиждень, Бо раз в тиждень штуку м’яса Для господаря пекли (Фр., XII, 1953, 109);

Голос був хрипкий, схожий на хлюпання проржавілих ринв (Панч, На калин. мості, 1965, 117).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. проіржавілий — проіржа́вілий дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. проіржавілий — проржавілий, -а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до проіржавіти, проржавіти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. проіржавілий — ПРОІРЖА́ВІЛИЙ, ПРОРЖАВІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. до проіржа́віти, проржаві́ти. Як по фронтових дорогах, пройшли тут попереду будівників сапери, виймаючи з землі проіржавілі міни, важкі авіабомби та цілі звалища артилерійських снарядів (О. Словник української мови у 20 томах