1. Словник української мови в 11 томах

проіржавлений

ПРОІРЖА́ВЛЕНИЙ, ПРОРЖА́ВЛЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до проіржа́вити, проржави́ти.

Він стоїть біля стрункої берези.. і придивляється до того, як витанцьовує у старенькій, уже проіржавленій на боках дійниці струмочок прозорого березового соку (Збан., Сеспель, 1961, 380).

2. у знач. прикм., перен. Вкритий плямами кольору іржі.

Ставить [сторож] на стіл ближче до Шкапонда півока горілки, кособоку чарку, хлібину і брусок жовтого, проіржавленого сала (Стельмах, І, 1962, 258);

Безпліддя гір проржавлене й руде (Бажан, Вибр., 1940, 185).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. проіржавлений — проіржа́влений дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. проіржавлений — проржавлений, -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до проіржавити, проржавити. 2》 у знач. прикм., перен. Вкритий плямами кольору іржі. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. проіржавлений — ПРОІРЖА́ВЛЕНИЙ, ПРОРЖА́ВЛЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до проіржа́вити, проржави́ти. Він стоїть біля стрункої берези .. і придивляється до того, як витанцьовує у старенькій, уже проіржавленій на боках дійниці струмочок прозорого березового соку (Ю. Словник української мови у 20 томах