проїжджаючий

ПРОЇЖДЖА́ЮЧИЙ, а, е, рідко, заст.

Який проїжджає (див. проїжджа́ти¹ 1, 2).

[Шинкар:] Не забудь два чайника заварить, один для нас, другий, котрий більший, для проїжджаючих мужиків (М. Кропивницький);

Він розглядався безтурботно на всі боки, пив ясну воду з зелених криниць при дорозі, черпаючи її пригорщами, а потім весело вимахував пілоткою проїжджаючим дівчатам-пекарям (О. Гончар);

// у знач. ім. проїжджа́ючий, чого, ч.; проїжджа́юча, чої, ж. Те саме, що прої́жджий 2.

Кинувся хлопець миттю доганяти: біжить та гука на проїжджаючого, щоб підождав (з казки);

Стоять при дорозі женці, приклавши до очей долоні, витирають рукавами піт, пильно вдивляються в проїжджаючих... (Григорій Тютюнник).