пругкий

ПРУГКИ́Й, а́, е́.

Те саме, що пру́жни́й 1, 3–5.

– Чому не орете до тридцяти, товаришу Нетереба? – запитав Замковий, показуючи пальцем на своїй пругкій рулетці глибину борозни (Іван Ле);

Вона підтикає фартух і складає в нього зірвані горіхи. Тільки листя шелестить, коли її смагляві руки нагинають пругку ліщину (А. Шиян);

Зеленіли пругкі ніжинські огірки, щойно вийняті з розсолу (І. Микитенко);

Чорний волос на голові став сивіти, і широкі плечі опали, пругкі ноги викривились (П. Панч);

Він низенький, лисенький – у його мало зубів, але він міцний, пругкий, як із чорної гуми опука (Остап Вишня);

Вона мовчки подивилась на Ремо, ніби вперше бачила його, потім пругким рухом відштовхнула Ремо і рвонулась знову до Ахмета... (Олесь Досвітній);

Маруся гарна спортсменка..: натренірованість почувається в її руках, в енергійній пругкій ході (О. Гончар);

Над землею в густому, пругкому повітрі пірнали ластівки і стрижі (О. Копиленко);

Десь проходять вітри, десь стоять пругкі сніги (М. Хвильовий).