пругко
ПРУ́ГКО.
Присл. до пругки́й.
Під ногами пругко угинається килим трави, а поряд ласкаво і лагідно хлюпає море (Д. Ткач);
Насипала в коробку жита Марія й стояла з нею в руках, потім вигнулась пругко, в кіш заглянула (А. Головко);
Йому хотілося, щоб той марш не кінчався ніколи... Ноги ступають пругко, тіло наснажене бадьорою силою (О. Гончар).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me