1. Словник української мови у 20 томах

прудко

ПРУ́ДКО, присл.

1. Присл. до прудки́й.

Робота йшла прудко (І. Франко);

Дівчина .. висмикнула свою руку і стрибнула від нього так прудко, що її накрохмалена спідниця аж залопотіла (М. Коцюбинський);

Прудко бігав Олекса. Ніхто в Ніхто в Печеніжині не міг його догнати (Г. Хоткевич);

Шарпнули двері – і Саранчук прудко, як білка, мотнувсь по гвинтових сходах на дзвіницю (А. Головко);

Пішов Кирик до панотця. Побіг швидко, прудко (із журн.);

Еней наш плив хоть дуже прудко, Та вже ж він плавав не деньок (І. Котляревський);

Прудко біжить та річка .. до самої луки зеленої, – по луці вже тихо і широко розливається (Марко Вовчок);

Течія прудко несла човна поміж низьких, зарослих очеретом та ситняком берегів, прудко, так прудко, що обоє стернових .. ледве вправлялися кермувати (Ю. Мушкетик);

[Звізденко:] Стріляв і я колись .. Дика качка летить прудко, але поціляв (І. Микитенко);

Чутка про все це прудко поширилася по депо (І. Сенченко);

[Гострохвостий:] Та повертайся, Педоре, так прудко, як я! Насилу волоче ноги! (І. Нечуй-Левицький).

2. рідко. Скоро, швидко.

День такий .. коротенький, прудко вечір наступав, й у хатці темно робиться (Марко Вовчок);

Прудко на безвість ідуть наші дні і короткі години (М. Зеров).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. прудко — пру́дко прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. прудко — Пру́дко. Швидко, прудко. Голоси прудко поуладжували ся — і розлила ся немов пісня пісень, чарівна, то страстно гремуча, то покірно опухаюча любовна нута (Галіп, 25); Яко досвідчена в світі женщина... Українська літературна мова на Буковині
  3. прудко — див. ШВИДКО. Словник синонімів Караванського
  4. прудко — присл. 1》 Присл. до прудкий. 2》 діал. Скоро. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. прудко — ШВИ́ДКО (з великою швидкістю), СТРІ́МКО, СТРІМЛИ́ВО, СКО́РО, ХУ́ТКО, БИ́СТРО, ПРУ́ДКО, ШПА́РКО, ГІ́НКО, МЕРЩІ́Й, СТРІЛО́Ю, ВИ́ХОРЕМ, ВИ́ХОРЦЕ́М, ПОРИ́ВНО підсил., ПОРИ́ВЧАСТО підсил., НЕВПИ́ННО (НЕУПИ́ННО) підсил., ШАЛЕ́НО підсил. Словник синонімів української мови
  6. прудко — Пру́дко, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. прудко — Пру́дко нар. Быстро, скоро. Чуб. І. 74. Жени коні прудко, повертайся хутко. н. п. Словник української мови Грінченка