пружинити

ПРУЖИ́НИТИ, ню, ниш, недок.

1. Прогинатися під дією якої-небудь сили та розпрямлятися, коли ця дія припиняється; чинити опір тискові.

Сам він робив цей важкий номер дуже рідко .. Але робив він його на тирсі. Тирса пружинить, як трамплін (Д. Ткач);

Гепнувши усією вагою, Олекса зломив кілька гілляк, і вони, опершися на кількох нижчих міцніших ганках, пружинили й не давали хлопцеві упасти (Г. Хоткевич);

Вітряно було за вікном, видно було, як гнуться, пружинять під поривами вітру високі тополі (О. Гончар);

До паропроводу вмикають зігнуті труби – компенсатори, які приймають на себе видовження труб паропроводу, пружинять і тим зберігають цілість паропроводу (з навч. літ.);

Вони [шишки хмелю] золотисто-зеленого кольору з характерним хмельовим запахом, при здушуванні пружинять (з наук. літ.);

* Образно. Зажурено обвисли вістрями вниз, уже не пружинять могутні Мелешківські вуса (О. Гончар);

// Напружуватися й розслаблятися (часто ритмічно).

Вибирався [Микола] на пагорб, ставало легше йти, ноги пружинили в звичному солдатському кроці (П. Загребельний);

Карпенко ще сидить на місці, але видно, як пружинять його м'язи на шиї (В. Собко);

// Рухаючись, погойдуватися, як на пружинах.

Ще коли поїзд, м'яко пружинячи, наближався до станції, вона побачила своїх дівчат (В. Козаченко).

2. чим. Напружуючи, робити міцним, тугим (про м'язи, тіло і т. ін.).

В Дмитра, коли він стрічається з Січкарем, звідкись під коліньми береться холодок, і тоді хлопець пружинить ногами, щоб збоку не видно було хвилювання, й натягується увесь (М. Стельмах);

На елеваторі могла вона виносити по трапу аж на саму гору шестипудовий чувал, без відпочинку, не збавляючи кроку, пружинячи сильними литками (Григорій Тютюнник);

* Образно. Я радію, бо художній твір, як змагання на спартакіаді, пружинить мої інтелектуальні м'яз (Б. Антоненко-Давидович).