пружинити
НАПРУ́ЖУВАТИ що (докладаючи зусиль, робити пружним, тугим — тіло, м'язи і т. ін.), НАПИНА́ТИ, ПРУЖИ́НИТИ чим, ПРУ́ЖИТИ рідше. — Док.: напру́жити, напну́ти (нап'ясти́). Працюючи стругом, треба напружувати м'язи черева, а людині, що має два свіжих шрами на животі, цього не витерпіти (Ю. Яновський); Коні напинають блискучі шиї, м'язи так і грають на їх грудях (І. Цюпа); Пружинив ногами Денис, випинався тілом, а вирватися не міг (Григорій Тютюнник).
НАПРУ́ЖУВАТИСЯ (про тіло, м'язи і т. ін. — під впливом фізичних зусиль ставати пружним, тугим), НАПИНА́ТИСЯ, НАТЯГА́ТИСЯ (НАТЯ́ГУВАТИСЯ), ПРУЖИ́НИТИ, ПРУЖИ́НИТИСЯ розм., ПРУ́ЖИТИСЯ рідше (напружуватися і розслаблюватися, часто ритмічно). — Док.: напру́житися, напну́тися (нап'ясти́ся), натягти́ся (натягну́тися). Все тіло дивно напружилось в нього (М. Коцюбинський); Видко було, як мускули на руках нап'ялись, мов пружини (Леся Українка); До хвилюючого дрижання натягується тіло (М. Стельмах); Карпенко ще сидить на місці, але видно, як пружинять його м'язи на шиї (В. Собко); "Ану, хто перший підніме голос і руку" — без остраху пружинилось мускулисте тіло (М. Стельмах).
Значення в інших словниках
- пружинити — пружи́нити дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- пружинити — -ню, -ниш, недок. 1》 Прогинатися під дією якої-небудь сили та розпрямлятися, коли ця дія припиняється; чинити опір тискові. || Напружуватися й розслаблятися (часто ритмічно). || Рухаючись, погойдуватися, як на пружинах. 2》 чим. Напружуючи, робити міцним, тугим (про м'язи, тіло і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
- пружинити — ПРУЖИ́НИТИ, ню, ниш, недок. 1. Прогинатися під дією якої-небудь сили та розпрямлятися, коли ця дія припиняється; чинити опір тискові. Сам він робив цей важкий номер дуже рідко .. Але робив він його на тирсі. Тирса пружинить, як трамплін (Д. Словник української мови у 20 томах