прутинка
ПРУТИ́НКА, и, ж.
1. Зменш.-пестл. до прути́на.
Андрій міряє прутинкою товщину стіни (Ю. Яновський).
2. розм. Елемент прутика (у 2 знач.).
На голку набирають по три, чотири або п'ять ниток і вкручують їх в окремі снопики – прутинки (з наук. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- прутинка — прути́нка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- прутинка — -и, ж. 1》 Зменш.-пестл. до прутина. 2》 розм. Елемент прутика (у 2 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
- прутинка — Прути́на, -ни ж. Хворостина, розга. Ой пішов дід на подвір'я та взяв за прутину. Чуб. V. 1131. ум. прути́нка. Словник української мови Грінченка