пруток
ПРУТО́К, тка́, ч.
Зменш.-пестл. до прут.
От панотець читати вчить: З прутків вербових укладають Здорові букви на піску (І. Франко);
Решітки – це похилі рами з поздовжніми металевими прутками, установленими на віддалі 15 –20 мм один від одного (з наук. літ.);
Швидко-шпарко перебирали її пальчики якісь прутки, з-під котрих випливала дірчава стежечка, далі – кружало, далі знову стежечка (Панас Мирний).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- пруток — пруто́к іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- пруток — -тка, ч. 1》 Зменш.-пестл. до прут. 2》 Заготовка для отримання деталей способами пластичної деформації або обробки різанням. 3》 зах. Ніжка листка, плода. Великий тлумачний словник сучасної мови
- пруток — Пруто́к, -тка́; -тки́, -ткі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- пруток — Пруто́к, -тка м. Ножка листа, плода. Вх. Уг. 264. Словник української мови Грінченка