пруття

ПРУ́ТТЯ, я, с.

Збірн. до прут.

Пішло щастя в ліс по пруття (приказка);

Микола парить березове пруття, крутить ужівки (І. Франко);

Все під снігом, все мертве. Оббиті сухі ялиці брязкотять і висвистують пруттям (У. Самчук);

– А мій .. не схотів учитися, – з жалем зітхнув Гордій. – Скільки я на йому того пруття побив – до неба тин можна було б загородити! (Григорій Тютюнник);

Стелила [ожина] крадьки .. землею своє довге пруття й показувала ягоди, ще недостиглі (Л. Мартович);

Чорти за ними приглядали, залізним пруттям підганяли, Коли який з них приставав (І. Котляревський);

З води виднілися мотки іржавого дроту і залізне пруття, яке вживають для арматури під час виготовлення бетонних конструкцій (С. Голованівський);

Стрибають у клітці впіймані перепели, на волю хочуть вирватись і до крові розбивають собі голівку об тверде пруття (Остап Вишня);

* У порівн. Свист і шум .. То буря порається, вікові дуби валя, мов пруття! (Г. Квітка-Основ'яненко).