пручнутися

ПРУЧНУ́ТИСЯ, ну́ся, не́шся, док.

1. розм. Однокр. до пруча́тися.

Мельник пручнувся, звільнив одну руку, хотів підвестися (Г. Епік);

Шолоха опекло від ніг до голови палаючим вогнем. Він пручнувся усім своїм дужим тілом (А. Хорунжий);

* Образно. Підвівсь [партизан] на стременах .. – Встава-ай! – пручнувся крик його, залунав по лісі (А. Головко).

2. діал. Кинутися, метнутися.

Пручнувся тікать, він за мною (Сл. Б. Грінченка);

Степан ппучнувся й притулився до стіни, ладний злитися з нею і зникнути геть (В. Підмогильний).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me