прямувати

ПРЯМУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок.

1. Пересуватися у просторі, крокуючи; іти, простувати.

Причепурені дівчата купками прямували вулицею (М. Коцюбинський);

Вони відходять один від одного і прямують берегом, додивляючись до різних слідів (М. Стельмах);

// Переміщатися (іти, їхати, пливти і т. ін.) куди-небудь у певному напрямку.

Товариство На Січ прямувало І мене взяло з собою (Т. Шевченко);

Милевський прямує до лікаря (Леся Українка);

В тінях ліхтарів ми пробиваємось глухими вулицями й прямуємо до пристані (М. Івченко);

Лежить .. хлопець на гарбі горілиць і співає-співає, а коні самі знають дорогу, прямують до села (І. Цюпа);

Десь підвода далека в полях гуркотить. Хто, куди та для чого прямує? (М. Рильський);

Поїзд прямує в депо;

* Образно. За п'ять літ комісар при старостві, а за десять літ староста – оце перші кроки, котрі він назначив собі. А там, далі, – обставини покажуть, куди прямувати (І. Франко);

Жити – то означає мати якусь мету і прямувати до неї (О. Бердник);

// Рухатися до кого-, чого-небудь прямо, скорочуючи шлях.

Перед світом вертало дві повозки, прямували навпростець до Ґудзевого хутора (Панас Мирний);

Лишався єдиний вихід: прямувати навпростець, надибати перше-ліпше село і там розпитати про дорогу на станцію (О. Гуреїв);

Охляп на гнідому конику просто стернею до нас прямував Косован (І. Муратов);

// Просуватися слідом за ким-небудь.

Гляну в вікно, аж через двір простує до хати Хаброня, а за Хабронею прямує кума Мотря (І. Нечуй-Левицький);

// Іти, бігти, їхати, орієнтуючись на що-небудь.

Ось біжать з поля сполохані люди, прямуючи на чорну хмару диму (М. Коцюбинський);

– Не знаю куди [йти] – кругом болото. – Прямуйте на голос (С. Васильченко);

Вийшов за село, глянув – у млині світиться. Я на те світло й прямую (Григорій Тютюнник);

// Прагнучи досягти чого-небудь, наблизитися до чогось, робити певні зусилля, кроки в цьому напрямі.

У вересні 1991 року міжнародне співтовариство (ЄС та НАТО) намагається переконати колишні югославські республіки прямувати до конфедерації нового типу, на що не згодились ні Сербія, ні Чорногорія, які прагнули зберегти федеративну державу, ні Хорватія та Словенія, які послідовно прагнули до незалежності (з навч. літ.);

* Образно. Для більшості матеріалів сила тертя в русі залежить від швидкості одного тіла відносно іншого і, як правило, зменшується зі збільшенням цієї швидкості, прямуючи до певної межі (з наук. літ.);

// перен. Поширюватися у певному напрямку, наближатися кудись.

Колосальні маси повітря, нагріваючись до високої температури у районі тропіків Землі, піднімаються вгору і прямують до полярних областей (з газ.);

З моря суцільною стіною насувалася дощова пелена. Ця стіна прямувала сюди (А. Хижняк);

Голоси прямували по коридору й у передпокій. Ага, значить, Бржонковські вже йдуть! (Ю. Смолич);

Кроки прямують до хати, в двері якої грюкав вартовий (І. Багмут);

// перен. Спрямовуватися, звертатися до кого-, чого-небудь (про думки).

Його думка прямувала пямувала проз двір панії Високої та до Масюкового хутора (І. Нечуй-Левицький);

Думки тітки Оксани прямують до того ж самого. Не може вона змиритись з неправдою в чоловіковій душі (Ю. Мушкетик).

2. Пролягати, простягатися в певному напрямку.

Шофер загальмував на розі. Вгору прямувала вулиця Леніна (Н. Рибак);

Від озера до парку прямував уже наполовину готовий вузенький канал (Ю. Смолич).