пряний

ПРЯ́НИЙ, а, е.

1. У коренях, листках чи плодах якого містяться ароматичні або пекучі на смак речовини, що використовуються як прянощі (про рослини).

Овочі .. поділяють на такі групи: бульбоплоди..; корнеплоди..; капустяні..; цибулеві..; пряні – зелень кропу, естрагону, чебрецю, васильків, майорану; гарбузові..; томатні..; салатно-шпинатні..;десертні..; зернові (з навч. літ.);

Кріп вирощується і використовується населенням України як ароматична пряна трава (з наук.-попул. літ.);

Кофе, як виявилося, було тільки загальною назвою вечері й її першим словом. Його змінила легка закуска з гостро приправлених, пряних овочів (Ю. Смолич).

2. Пригот. або зробл. з використанням прянощів.

Морських риб, які мають специфічний запах (тріску, пікшу, .. палтуса та ін.), варять у пряному відварі (з навч. літ.);

Оселедець пряного засолу.

3. Різкий, але приємний (про запах, смак і т. ін.).

Смак коренів [любистку] пряний (з наук. літ.);

Коноплі аж сюди кидають пряний запах свій... (Г. Хоткевич);

Розтираючи чоботом недокурка, я раптом відчув пряні пахощі дубової кори (П. Колесник);

Від квітів ішов задушливий пряний запах (О. Бердник);

// Просякнутий різкими, але приємними запахами.

Повітря було пряне від невідомих пахощів (З. Тулуб);

Стіни її дому ставали прозорі і крізь них вона могла дивитися на повні квітів і пряного духу луги (В_? Шевчук).