пряник
ПРЯ́НИК, а, ч.
Солодке печиво, перев. у вигляді товстого коржика, приготовлено на меду, патоці або цукровому сиропі з доданням прянощів.
[Явдоха:] Це той самий Грицько, що колись нас малих такими смашними [смачними] пряниками годував (Панас Мирний);
Карпо Хведорович із дружиною та наймичкою порається коло продажу пиріжків та пряників (Б. Антоненко-Давидович);
На ярмарку такі великі пряники продають: риби золотопері, коні такі здорові-здорові – хоч їж, хоч верхи сідай (Б. Грінченко);
– Мама мені бубликів привезла і дала солодкий пряник, смачний-смачний пряник (А. Шиян);
* У порівн. Довго не забудуть [мандрівники] того хліба, вітром обвіяного, що хрумав на зубах, як пряник (С. Васильченко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- пряник — (солодке печиво з медом) медяник, медівник, діал. пірник. Словник синонімів Полюги
- пряник — пря́ник іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- пряник — ПРЯНИК – ПРАНИК Пряник, -а. Солодке печиво. Праник, -а. Дерев’яний валок для вибивання білизни під час прання; прач. Молодиця на Черемоші допирає білизну, часто й сильно б’є праником (Г. Літературне слововживання
- пряник — -а, ч. Солодке печиво у вигляді товстого коржика, приготовлене на меду, патоці або цукровому сиропі з доданням прянощів. Великий тлумачний словник сучасної мови
- пряник — Пірник, медяник, медявничка Словник чужослів Павло Штепа
- пряник — ПРЯ́НИК (вид солодкого печива), МЕДЯ́НИ́К, МЕДІВНИ́К, ПІ́РНИК діал. Обтрусила (мати), обігріла, Теплим чаєм напоїла, З медом пряників дала (П. Воронько); На маленькому столику парував самовар, у полумиску жовтіли медяники (Ю. Словник синонімів української мови