прястися

ПРЯ́СТИСЯ, пряде́ться, недок.

1. Скручуватися на прядці, на веретені (про нитку, пряжу).

Стара Маруся сідала прясти, Лукина брала веретено в руки, а мичка не прялась, нитка не вилася... (І. Нечуй-Левицький);

* Образно. І знічев'я Роберт задивився На роботу того павука. Він дививсь, як там прялась помалу Тая нитка тендітна, тонка (Леся Українка);

Дощ у смузі світла перед машинами прявся густою скісною стіною (О. Гончар);

Я знав, що це прялося й ткалося звичайне, як льняне полотно, людське щастя, і я боявся слово вимовити, поворухнутися, щоб, не дай Бог, його не сполошити (Р. Федорів);

Коні біжать неквапно, кучер мугиче щось... Думки ж прядуться далі. І все чогось сумні, мінорні (В_? Шевчук).

2. безос., розм. Удаватися кому-небудь (про прядіння).

Чогось мені не прядеться, чогось мені нитка рветься (прислів'я);

Як кому на добро кладеться, то й на скіпку прядеться (Ганна Барвінок);

* Образно. Пробув в пущі одні сутки; Ба, щось не прядеться... Пробув другі піп удовий – Ба, вже й нитка рветься... (С. Руданський).