прясти

ПРЯ́СТИ¹, пряду́, пряде́ш, недок., що і без прям.дод.

Скручуючи волокна коноплі, льону і т. ін., робити безперервну тонку нитку, пряжу.

[Сват:] Спасибі ж батькові, що свою дитину рано будив і усякому добру учив. Спасибі й тобі, дівко, що рано вставала, тонку пряжу пряла, придане придбала (Т. Шевченко);

– Там пряжу прядуть та тчуть, там – одежу всяку шиють (Панас Мирний);

Гелена сидить на низькому різьбленому стільці і пряде пурпурну вовну на золотій кужілці (Леся Українка);

Закипіла робота: ткали, пряли, шили, різали, рубали, кували, різьбили (Г. Хоткевич);

Прядуть на прядках молодиці й дівчата, баби на веретенах (А. Головко);

* Образно. Під піччю настирливо пряде свою металеву пряжу завзятий цвіркун, задоволений з тепла, що надихали його присутні (Н. Королева);

Присутність Жадана не давала влягтися розбурканим думкам, і вони продовжували прясти свою потаємну, ще в цеху розпочату, пряжу (Яків Баш);

// на що. Виготовляти пряжу для певної тканини.

– Чи довго твоя небога ростиме та на хустки прястиме? (Ганна Барвінок);

Тут жінка забажа льону, щоб на сорочки прясти (Г. Квітка-Основ'яненко).

◇ (1) На оста́нню пря́сти – бути близьким до смерті, вмирати.

Дивиться [Губрій], аж його дочка поблідла, мов рутонька в'яла: зомліла, мов на останню пряде (Ганна Барвінок);

Хто на ліженьку конає, На останню вже пряде, В Бозі й той надію має, До Благого в руці йде (П. Куліш);

(2) Пря́сти на тонку́ (на тонке́):

а) бути тяжко хворим; бути при смерті.

Не забув [Клим] про хвору Соломію. Вже ні за що не береться, на тонке пряде (М. Рудь);

б) ставати непридатним для використання.

– У тебе вже кофта на тонку пряде, а у Василя сорочка розлізлася (із журн.);

(3) Пря́сти ни́тку – одноманітно, надокучливо говорити про одне і те ж.

– Розв'язували в класі задачку, – вперто пряла свою нитку математичка. – .. Безумовно, вдома ніхто не розв'язав, почали морочитися з нею в класі (Ю. Збанацький);

(4) То́нко пря́сти – робити що-небудь не так, як слід, нерозумно, необдумано.

– Тонко ж ти прядеш, голубе, коли на позичені гроші такі коні купуєш (М. Коцюбинський).

ПРЯ́СТИ², пряду́, пряде́ш, недок., чим, розм.

Ворушити, перебирати (ногами, лапами і т. ін.).

Кінь його баский вже гривою пряде (М. Бажан);

Погляньте, муха вже гріється на сонечку, ще млява, неповоротка, але вже пряде лапками, гладить ними себе по черевцю (О. Копиленко);

Он глянь – перекинувсь [жук], ногами пряде. Але якось виплив і став на тверде (П. Тичина);

Стиналися [коні] від шаленої напруги. Били копитами й шарпалися, пряли вухами, чуючи тими вухами рев літаків і не дуже-то далекі вибухи бомб, нервувалися, а деякі без причин жалібно іржали (І. Багряний);

Злякані коні нервово пряли вухами, прислухаючись до вовчих голосів (З. Тулуб).

◇ (1) Пря́сти / запря́сти очи́ма – швидко оглядати кого-, що-небудь або раз у раз поглядати на кого-, що-небудь, швидко переводячи погляд.

А інспектор підходить до неї та очима так і пряде по ній (С. Васильченко);

Помічник став у дверях і швидко пряв очима по вишикуваних шерегах на рівні рук, пильно слідкуючи за тими руками (І. Багряний);

Панночка за склом запряла очима, мовляв, подивiться, що вiн собi дозволяє (Р. Андріяшик).