прясти

Значення в інших словниках

1. прясти — пря́сти 1 дієслово недоконаного виду робити пряжу пря́сти 2 дієслово недоконаного виду ворушити розм. Орфографічний словник української мови
2. прясти — [пр’астие] пр'аду, пр'адеш, пр'адеимо, пр'адеите; нак. пр'ади, пр'ад'іт' Орфоепічний словник української мови
3. прясти — I пряду, прядеш, недок., перех. і без додатка. Скручуючи волокна коноплі, льону і т. ін., робити безперервну тонку нитку, пряжу. || на що. Виготовляти пряжу для певної тканини. На останню прясти — бути близьким до смерті. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. прясти — ПРЯ́СТИ¹, пряду́, пряде́ш, недок., що і без прям.дод. Скручуючи волокна коноплі, льону і т. ін., робити безперервну тонку нитку, пряжу. [Сват:] Спасибі ж батькові, що свою дитину рано будив і усякому добру учив. Словник української мови у 20 томах
5. прясти — на оста́нню пря́сти. Бути близьким до смерті, вмирати. Дивиться (Губрій), аж його дочка поблідла, мов рутонька в’яла: зомліла, мов на останню пряде (Ганна Барвінок); Хто на ліженьку конає, На останню вже пряде, В Бозі й той надію має... Фразеологічний словник української мови
6. прясти — ПЕРЕБИРА́ТИ чим (робити одноманітні рухи); СУКА́ТИ розм. (руками, ногами); ПРЯ́СТИ розм. (ногами, лапами, вухами тощо); ДРИ́ҐАТИ розм. (зрідка, різко — ногами, лапами); ПА́ЦАТИ розм. (ногами, перев. як вираз незадоволення). Словник синонімів української мови
7. прясти — Пря́сти, пряду́, -де́ш, -де́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. прясти — Прясти, -ду́, -деш гл. 1) Прясть. Довго прясти та ткати, а почне краяти, так і мало чого. Ном. № 9857. 2) — очима. Играть глазами. Очі в неї заискрили, заграли.... Прядучи ними, вона питає в його. Мир. ХРВ. 7. Яка ж я? — прядучи веселими очима, допитувалась вона. Мир. ХРВ. 332. Словник української мови Грінченка