прірва

ПРІ́РВА, и, ж.

1. Провалля із стрімкими урвищами по краях, велика і глибока яма або яр; стрімке урвище.

Перед ногами мойого провідника позіхнула чорна безодня, прірва стрімкого, скалистого яру (І. Франко);

З усіх боків [скелі] розкриваються темні безодні, стрімкі прірви, яким немає ні початку, ні краю (С. Васильченко);

Жінки злякано гукали на метушливу дітвору, радісну і безтурботну, що бігала навколо провалля, часом намагаючись спихнути одне одного в прірву (Олесь Досвітній);

* Образно. Скільки раз її доля зрадила, її надії розмела, розбила, потопила в безодній прірві гіркого життя! (Панас Мирний);

* У порівн. Андрій перевів очі на вулицю, по якій, немов чорні прірви, залягли тіні будинків (Ю. Бедзик);

// Гірська ущелина, на дні якої тече річка, гірський потік; урвище стрімкого правого берега великої річки.

Вузька стежка тулилася до скель, щоб не впасти у прірву, в якій божевільно мчала така ж, як і стежка, вузька-вузька, швидка гірська річка (О. Іваненко);

Зупинилися польські драгуни над прірвою, дивуючись нечуваному козацькому ділу. А козаки вже пливли з кіньми у річці й спускали в воду човни (О. Довженко).

2. перен. Незгода або відмінність між ким-, чим-небудь, викликана принциповими суперечностями.

Сестри, нарешті, зрозуміли, яка безодня прірва розрізняє їх, як далеко розійшлись вони за вісім років (Л. Яновська);

В її [килимарки] роботі не було творчої співдружби з художником. Між народним і професіональним [професійним] мистецтвом лежала велика прірва (І. Волошин).

3. рідко. Яма в річці, морі, де утворюється вир; чорторий.

А прірва виє, .. Плавцеві згубу зиче [зичить] Без вороття (П. Грабовський);

Ось уже недалеко прірва... Вирує в ній і піниться вода (А. Шиян);

* У порівн. Гра втягувала його, як таємнича прірва (О. Гончар).

4. Місце прориву греблі, загати і т. ін.; вирва.

Вода раз греблю просмоктала .. Злякавсь Мірошник та й біжить Притьмом до прірви, щоб гатить (Л. Глібов);

Під час війни дерев'яна обшивка водозливу струхлявіла, і весняні води прорили під містком прірву (С. Добровольський).

5. вульг. Те саме, що пе́лька 2.

Щедро кропив [дід] .. свою прірву бездонну І тільки що “царської водки” не пив (Л. Первомайський);

// Те саме, що ненаже́ра.

– От матінку маю, – скаржився Денис, мотузуючи торбу. – Де що в хазяйстві найласіше – зараз же кида собі на зуби. Прірва якась (Григорій Тютюнник).

◇ Заво́дити / завести́ у безо́дню (у прі́рву) див. заво́дити¹;

Ки́дати (скида́ти) / ки́нути (ски́нути) в прі́рву див. ки́дати;

(1) Лежи́ть (ляга́є, заляга́є) / лягла́ (залягла́) прі́рва – з'являється непорозуміння, неприязнь, ворожнеча у стосунках між ким-небудь.

* Образно. І йому, і Русевичу здавалось, що залягла між ними глибоченна прірва (Ю. Шовкопляс);

Він розумів, яка прірва лежить між ним і Янкою (В. Малик);

Поміж беззвучністю і розмовою залягає прірва, яку неможливо здолати жодними поетичними парадоксами (з наук. літ.);

Леті́ти / полеті́ти у прі́рву див. леті́ти;

На краю́ прі́рви див. край¹;

Опини́тися / опиня́тися над прі́рвою див. опиня́тися;

Пішло́ в прі́рву див. піти́;

Штовха́ти в прі́рву (в безо́дню) див. штовха́ти;

(2) Як у прі́рву – кудись дуже далеко.

[Трістан (до Діани):] Підлетів один до світла, я – швиргиць! – і світло згасло; тут я на ногах не втримавсь і вже поночі по сходах покотився, як у прірву (із журн.).