1. Словник синонімів Караванського

прірва

Провалля, безодня, урвище, круча, р. провал, д. відхлань, як ім. з. пропасна; (між А та Б) розбіжність, незгода, неподоланна суперечність, китайська стіна; (на воді) чорторий; (греблі) вирва; (космічна) чорна діра; ВУЛ. пелька; (хто) Ф. ненажера.

Джерело: Практичний словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. прірва — прі́рва іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. прірва — див. багато; безодня Словник синонімів Вусика
  3. прірва — [пр’ірва] -вие, д. і м. -в'і Орфоепічний словник української мови
  4. прірва — -и, ж. 1》 Провалля зі стрімкими урвищами по краях, велика і глибока яма або яр; стрімке урвище. || Гірська ущелина, на дні якої тече річка, гірський потік; урвище стрімкого правого берега великої ріки. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. прірва — ПРІ́РВА, и, ж. 1. Провалля із стрімкими урвищами по краях, велика і глибока яма або яр; стрімке урвище. Перед ногами мойого провідника позіхнула чорна безодня, прірва стрімкого, скалистого яру (І. Словник української мови у 20 томах
  6. прірва — леті́ти / полеті́ти у прі́рву. Зазнавати повного краху, невдачі; рушитися. (Терлецький:) Ні, Ірино! Не можу я, щоб всі мої надії, Майбутнє наше через цей обрубок Дірявої якоїсь каменюки Летіли в прірву (Л. Дмитерко). на краю́ прі́рви. Фразеологічний словник української мови
  7. прірва — ВИ́РВА (вирвана силою вибуху яма; вибитий, вирваний отвір), ВОРО́НКА розм. рідко; ПРІ́РВА (у греблі, загаті). Машина летіла на повнім газі, круто обминаючи глибокі вирви від бомб і снарядів (В. Кучер); Вони перелізли через вирву в камінному паркані (І. Словник синонімів української мови
  8. прірва — Прі́рва, -ви; прі́рви, прірв (а не при́рва) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. прірва — ПРІ́РВА, и, ж. 1. Провалля із стрімкими урвищами по краях, велика і глибока яма або яр; стрімке урвище. Перед ногами мойого провідника позіхнула чорна безодня, прірва стрімкого, скалистого яру (Фр. Словник української мови в 11 томах
  10. прірва — Прірва, -ви ж. 1) Мѣсто, гдѣ прорвана плотина. Вода раз греблю просмоктала.... Злякавсь мірошник та й біжить притьмом до прірви, щоб гатить. Гліб. 2) Яма въ рѣкѣ, морѣ. Хоч і в прірву. Ном. № 2078. В морі єсть безодні прірви. Чуб. І. 42. Словник української мови Грінченка