прісний

Значення в інших словниках

1. прісний — прі́сний прикметник Орфографічний словник української мови
2. прісний — [пр’існией] м. (на) -еіному/-еі(‘)н'ім, мн. -еі(‘)н'і Орфоепічний словник української мови
3. прісний — -а, -е. 1》 Позбавлений певного смаку через відсутність або незначний вміст солі. || Який містить несолону воду. || Приготовлений без солі чи без достатньої кількості солі (про страву). Прісний смак. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. прісний — ПРІ́СНИЙ, а, е. 1. Позбавлений певного смаку через відсутність або незначний уміст солі. Внизу, під самою горою, Криниця прісної води (П. Словник української мови у 20 томах
5. прісний — НЕЦІКА́ВИЙ (який не викликає до себе зацікавлення, не приваблює, не привертає уваги), НЕІНТЕРЕ́СНИЙ заст., НУДНИ́Й підсил., НУДО́ТНИЙ підсил. розм., СКУЧНИ́Й підсил. рідше; МАЛОЦІКА́ВИЙ (недостатньо цікавий); ПРІ́СНИЙ розм. Словник синонімів української мови
6. прісний — Прі́сний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. прісний — ПРІ́СНИЙ, а, е. 1. Позбавлений певного смаку через відсутність або незначний вміст солі. Внизу, під самою горою, Криниця прісної води (Граб. Словник української мови в 11 томах
8. прісний — Прісний, -а, -е 1) Прѣсный. 2) Въ сказкахъ: чужой, посторонній. Царь... сховався під ліжко. Прилітає змій, ввійшов в палац: «Фе, фе! прісна кість смердить!» — Та де там тобі, — каже панна, — тут прісна кість узялась? Сюди прісного чоловіка і ворон кости не занесе. Чуб. II. 209. Словник української мови Грінченка