прісний

ПРІ́СНИЙ, а, е.

1. Позбавлений певного смаку через відсутність або незначний вміст солі.

Внизу, під самою горою, Криниця прісної води (Граб., II, 1959, 245);

І тополя, і потемніла од вологи на відсонні стріха, і прісний ніздрюватий сніг — все тонко дихає першим весняним пахіллям (Стельмах, І, 1962, 221);

*Образно. На поле набігла тінь. Ділянка темніє. Дихнув вітерець прісним холодком (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 63);

// Який містить у собі несолону воду.

Хлорела — рослина прісних водойм — містить у два рази більше білків порівняно з пшеницею (Наука.., 3, 1961, 28);

// Приготовлений без солі або без достатньої кількості солі (про страву).

Спуск у шахту. Закинуті штреки, забої, І розмова про те, як в борні подолати біду. Скільки солі навкруг, як арктичні сніги, голубої! А гуцульське село їсть несолену, прісну бурду… А солотвинці вбогі вже десятки років безробітні (Забашта, Вибр., 1958, 232).

Прі́сний смак (при́смак) чого — смак, позбавлений будь-якої гостроти.

Гарба зачіпалася за кущі, і Тимка оббризкувало холодним свіжим дощиком, так що навіть на губах осідав прісний смак роси (Тют., Вир, 1960, 89);

В сухий настій васильків вплітався вогкий дух кінської м’яти і прісний недобрий присмак багновища (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 811).

2. Приготовлений без закваски, без дріжджів (про тісто або вироби з нього).

Ополиста в’язальниця вславляла новий хліб.. — мука ясна, не пріла, на схід славна, тісто гарно бродить, і прісне славно міситься, біле, в’язке (Горд., Дівчина.., 1954, 227);

Той хліб був білий, прісний, без ваги, Та й без смаку, а стисни у долоні, І він, мов квітка в передсмертнім сконі, Ні пахощів не мав, ні снаги (Мал., Звенигора, 1959, 225).

3. перен. Позбавлений інтересу, привабливості; нецікавий, нудний.

Відтепер все стало ясно. Не треба! Не треба ні тої плебанії, ні тих слуг не треба, ні оповідань баби Гафійки, ні прісних пестощів старої їмості [попаді] (Хотк., II, 1966, 123);

Прісна й пісна наступила пора (Воскр., З перцем!, 1957, 361).