прісний
ПРІ́СНИЙ, а, е.
1. Позбавлений певного смаку через відсутність або незначний вміст солі.
Внизу, під самою горою, Криниця прісної води (Граб., II, 1959, 245);
І тополя, і потемніла од вологи на відсонні стріха, і прісний ніздрюватий сніг — все тонко дихає першим весняним пахіллям (Стельмах, І, 1962, 221);
*Образно. На поле набігла тінь. Ділянка темніє. Дихнув вітерець прісним холодком (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 63);
// Який містить у собі несолону воду.
Хлорела — рослина прісних водойм — містить у два рази більше білків порівняно з пшеницею (Наука.., 3, 1961, 28);
// Приготовлений без солі або без достатньої кількості солі (про страву).
Спуск у шахту. Закинуті штреки, забої, І розмова про те, як в борні подолати біду. Скільки солі навкруг, як арктичні сніги, голубої! А гуцульське село їсть несолену, прісну бурду… А солотвинці вбогі вже десятки років безробітні (Забашта, Вибр., 1958, 232).
Прі́сний смак (при́смак) чого — смак, позбавлений будь-якої гостроти.
Гарба зачіпалася за кущі, і Тимка оббризкувало холодним свіжим дощиком, так що навіть на губах осідав прісний смак роси (Тют., Вир, 1960, 89);
В сухий настій васильків вплітався вогкий дух кінської м’яти і прісний недобрий присмак багновища (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 811).
2. Приготовлений без закваски, без дріжджів (про тісто або вироби з нього).
Ополиста в’язальниця вславляла новий хліб.. — мука ясна, не пріла, на схід славна, тісто гарно бродить, і прісне славно міситься, біле, в’язке (Горд., Дівчина.., 1954, 227);
Той хліб був білий, прісний, без ваги, Та й без смаку, а стисни у долоні, І він, мов квітка в передсмертнім сконі, Ні пахощів не мав, ні снаги (Мал., Звенигора, 1959, 225).
3. перен. Позбавлений інтересу, привабливості; нецікавий, нудний.
Відтепер все стало ясно. Не треба! Не треба ні тої плебанії, ні тих слуг не треба, ні оповідань баби Гафійки, ні прісних пестощів старої їмості [попаді] (Хотк., II, 1966, 123);
Прісна й пісна наступила пора (Воскр., З перцем!, 1957, 361).
Значення в інших словниках
- прісний — прі́сний прикметник Орфографічний словник української мови
- прісний — Не солоний; (смак) не гострий; (корж) не кислий; П. нецікавий, нудний. Словник синонімів Караванського
- прісний — [пр’існией] м. (на) -еіному/-еі(‘)н'ім, мн. -еі(‘)н'і Орфоепічний словник української мови
- прісний — -а, -е. 1》 Позбавлений певного смаку через відсутність або незначний вміст солі. || Який містить несолону воду. || Приготовлений без солі чи без достатньої кількості солі (про страву). Прісний смак. Великий тлумачний словник сучасної мови
- прісний — ПРІ́СНИЙ, а, е. 1. Позбавлений певного смаку через відсутність або незначний уміст солі. Внизу, під самою горою, Криниця прісної води (П. Словник української мови у 20 томах
- прісний — НЕЦІКА́ВИЙ (який не викликає до себе зацікавлення, не приваблює, не привертає уваги), НЕІНТЕРЕ́СНИЙ заст., НУДНИ́Й підсил., НУДО́ТНИЙ підсил. розм., СКУЧНИ́Й підсил. рідше; МАЛОЦІКА́ВИЙ (недостатньо цікавий); ПРІ́СНИЙ розм. Словник синонімів української мови
- прісний — Прі́сний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- прісний — Прісний, -а, -е 1) Прѣсный. 2) Въ сказкахъ: чужой, посторонній. Царь... сховався під ліжко. Прилітає змій, ввійшов в палац: «Фе, фе! прісна кість смердить!» — Та де там тобі, — каже панна, — тут прісна кість узялась? Сюди прісного чоловіка і ворон кости не занесе. Чуб. II. 209. Словник української мови Грінченка