прісний

ПРІ́СНИЙ, а, е.

1. Позбавлений певного смаку через відсутність або незначний уміст солі.

Внизу, під самою горою, Криниця прісної води (П. Грабовський);

І тополя, і потемніла од вологи на відсонні стріха, і прісний ніздрюватий сніг – все тонко дихає першим весняним пахіллям (М. Стельмах);

* Образно. На поле набігла тінь. Ділянка темніє. Дихнув вітерець прісним холодком (В. Бабляк);

// Який містить у собі несолону воду.

Хлорела – рослина прісних водойм – містить у два рази більше білків порівняно з пшеницею (з наук.-попул. літ.);

// Приготовлений без солі або без достатньої кількості солі (про страву).

Скільки солі навкруг, як арктичні сніги, голубої! А гуцульське село їсть несолену, прісну бурду... (Л. Забашта).

2. Приготовлений без закваски, без дріжджів (про тісто або вироби з нього).

Ополиста в'язальниця вславляла новий хліб .. – мука ясна, не пріла, на схід славна, тісто гарно бродить, і прісне славно міситься, біле, в'язке (К. Гордієнко);

Той хліб був білий, прісний, без ваги, Та й без смаку, а стисни у долоні, І він, мов квітка в передсмертнім сконі, Ні пахощів не мав, ні снаги (А. Малишко).

3. перен. Позбавлений привабливості; нецікавий, нудний.

Відтепер все стало ясно. Не треба! Не треба ні тої плебанії, ні тих слуг не треба, ні оповідань баби Гафійки, ні прісних пестощів старої їмості [попаді] (Г. Хоткевич);

Прісна й пісна наступила пора (С. Воскрекасенко).