птах

ПТАХ, пта́ха, ч.

1. Хребетна тварина, яка має тіло, вкрите пір'ям, дзьоб і замість передніх кінцівок крила.

Мовчки вирвав він перо Птахові з хвоста й, за шапку Гостроверху застромивши, Далі він собі подався (Леся Українка);

Йде весна, весна співуча, в світ іде нова весна; З нею згоди серце прагне, з нею гнізда в'ють птахи (М. Зеров);

Земля, вода, рослини, птахи, небо і хмари з їх кольорами – все це тут призначене творити і роздавати щедро дари вдоволення (У. Самчук);

Якийсь великий птах низько пролітає над човном (О. Донченко);

* Образно. О серце, знаєш ночі страх, коли свідомість спить, коли незгоди чорний птах літає і квилить! (Ю. Яновський);

* У порівн. Усі ж то позадирали голови і дивляться, як пан Забрьоха, мов птах який заморський, летить попід небесами (Г. Квітка-Основ'яненко);

* Образно. * У порівн. Солодка мить... А в небесах – Холодна вічність там іде, І лине все кудись, як птах, А де опинеться... ах, де? (М. Рильський);

* Образно. * У порівн. Серце забилося швидко-швидко, рвонулося, як птах із чужих рук (Ю. Мушкетик);

* Образно. * У порівн. Мої думи раптом заворушилися і стрімко хижими птахами виривались із голови (У. Самчук);

// перен., перев. з озн. Те, що нагадує цю істоту зовнішнім виглядом або якимись якостями (про літак, хмару і т. ін.).

Моряк – хазяїн трамбака й шхуни, він же й капітан цих парусних птахів (Ю. Яновський);

Срібний птах приземлився і, пробігши трохи рівним полем, зупинився (О. Донченко).

2. перен., розм., ірон. Людина, яка відзначається чимсь незвичайним, особливим (перев. щодо свого суспільного становища, значення і т. ін.).

– Еге! Так он вона який птах! – скрикнув Цупченко (Б. Грінченко);

– Бачив? – сказав Степан до Василя. – Наш губрій підчепив дочку самого Дорошенка, самого головного інженера металургійного заводу. От птах! (П. Загребельний);

– Коли такий птах, – міркував я про себе, – покинув дома печене й варене та подався в чужі землі по щастя, то чого ж мені мати сумнів! (І. Муратов).

Переліта́ти / перелеті́ти мов птах; Переліта́ти / перелеті́ти пти́цею (стріло́ю і т. ін.) див. переліта́ти¹;

(1) Співо́чі птахи́ – підряд птахів ряду горобцеподібних;

(2) Стале́вий (стальни́й) птах – про літак.

△ (3) Ви́водкові птахи́ – група птахів, у яких пташенята вилуплюються з відкритими очима та густим пухом і здатні відразу або незабаром після виходу з яйця самостійно пересуватися.

Таких птахів називають виводковими, бо мати водить пташенят за собою “виводком” (з навч. літ.);

(4) Ра́йські пта́хи́ (пти́ці) – родина птахів ряду горобцеподібних, які мають яскраве оперення.

В тому гаю – вода свіжа, артезіани б'ють, чорні лебеді по ставках плавають, райські птиці співають у віттях дерев!.. (О. Гончар);

(5) Стра́усові пта́хи́ – підряд птахів, які не можуть літати; бігаючі птахи.

◇ Би́тися, як (мов, ні́би і т. ін.) птах у клі́тці див. би́тися;

(6) Важли́вий (ва́жний, вели́кий і т. ін.) птах <�Важли́ва (ва́жна, вели́ка і т. ін.) пти́ця> – людина, яка займає високе становище в суспільстві й має владу, вагу, великий вплив.

Якщо і вам трапляється десь на шосе “хорх”, знищуйте його, не цікавлячись тим, хто в ньому їде. В ста випадках зі ста ви знищите якого-небудь надзвичайно важливого фашистського птаха (П. Загребельний);

Люди знають, який то важний птах був землемір (С. Чорнобривець);

Колись він [голова] був унтером і забрав у голову, що він дуже великий птах (П. Куліш);

Язик [полонений], що привів він разом з товаришами, виявився важливою птицею (Н. Рибак);

– Де ж, ми великий пан – кадильницю за попом треба нести, а ми – не робітниця, не наймичка, ми – важна птиця – паламарка! (Панас Мирний);

Йонька зрозумів, що бородань не проста птиця і що від нього тепер залежить, відпустять Йоньку чи ні (Григорій Тютюнник);

(7) Ві́льний птах <�Ві́льна пта́ха (пта́шка, пти́ця)>:

а) людина, незалежна у своїх вчинках, поведінці.

Мені нічого боятися. Я вільна птаха (з газ.);

б) людина, не зв'язана шлюбом.

– Нема в мене чоловіка... І не було!.. Я – дівчина .. Вільна птаха (І. Рябокляч);

[Варка:] Ха-ха-ха! Який сердитий! У тебе жінка є, а я вільна пташка, поки Степан не вернеться: що захочу, те й зроблю (І. Карпенко-Карий);

В чарах кохання моє дівування, вільною пташкою хотіла б прожить (З романсу);

– Ти одружений? Діти в тебе є? – Я вільна птиця. А що? (Л. Первомайський);

(8) Не на́шого пера́ (пі́р'я) птах (пта́шка) – людина іншого кола, іншої суспільної ваги.

У дверях будинку показалась господиня. Ще була молода і хороша, тілько [тільки] бліднолика [блідолиця] пані. Зараз було видно, що се не нашого пера пташка. Не та в неї хода, .. не та й постать, да й українська одежа якось їй не припадала (П. Куліш);

– Забив: як ведмедя жолудь! – засокотів Кудлатий. – Зразу видно: не нашого пір'я птах! (О. Ільченко);

(9) Перелі́тний птах; перелі́тна пта́ха (пти́ця) – людина, яка не затримується довго на одному місці.

– Така “перелітна птаха”, якою я була і мусила бути по умовах нашої сцени, могла заробляти тільки “перельотами” (Леся Українка);

– Ну, а я, що я, – продовжував Марко. – Птиця перелітна, яка шукає пристановища і хоч якої-небудь поживи, щоб не здохнути (І. Цюпа);

(10) Пі́зній птах <�Пі́зня пти́ця> – людина, яка пізно прибуває куди-небудь або пізно розпочинає якусь роботу.

До оселі заходить невідомий чолов'яга, високий, кривоносий, і одразу розтягує в посмішці повні уста... – До вас можна пізньому птаху? (М. Стельмах);

(11) Птах низько́го польо́ту – те саме, що Пти́ця низько́го польо́ту (див. пти́ця);

(12) Птах (пти́ця) висо́кого ле́ту (польо́ту) – людина, яка займає значне становище в суспільстві і має владу, вагу, великий вплив у якомусь колективі.

– Там серед послів сьогодні якийсь птах високого польоту завітав до нас у коло, – згадав Шаула, виходячи на майдан (Іван Ле);

У новелі Л. Мосендза “Птах високого лету” описано процес становлення особистости шляхтича, справжнього аристократа духу (з наук.-попул. літ.);

(13) Птах (пти́ця) не на́шого польо́ту – той, хто не належить до певного кола.

І тут же раду давав Павлові щодо Людмили – плюнути й ногою розітерти. “Раз те, що не нашого польоту птиця, та й нарешті – не в цьому щастя” (А. Головко);

(14) Ра́нній птах <�Ра́ння пти́ця (пта́шка)>:

а) людина, яка рано прибуває куди-небудь або рано розпочинає працювати.

– Не думала я, що ви такий ранній птах, – сказала Густя (І. Франко);

– Ну, та й рання ж птиця оця молода матушка .. будить нас до півночі, – не дала вволю виспатись (І. Нечуй-Левицький);

Іван Максимович [Сошенко] у нас із ранніх пташок (Василь Шевчук);

б) невитримана, нетерпляча людина, дії якої не завжди продумані.

– І не гарячкуй, Іване Артемовичу, бо опечешся. Ти ранній птах, а я стріляна птиця (М. Стельмах);

(15) Си́ній птах; си́ня пти́ця чого – символ щастя, ідеалу; те, що втілює для кого-небудь найзаповітніші мрії, прагнення.

– Вам не здається, – обізвалася сусідка, – що тепер море як синій птах щастя (М. Коцюбинський);

– Ти надто близько, щоб мені насниться, Ти надто поруч, щоб в мій сон прийти. І нашого кохання синя птиця Збентежено співає з висоти (А. Малишко);

На літературних ловах, в полюванні за синьою птицею істини, перед судом історії і читача, Остап Вишня лишився невмирущим (з газ.);

(16) Стрі́ляний (обстрі́ляний) птах; стрі́ляна пти́ця – досвідчена, бувала людина, яка багато дечого бачила, зазнала.

Герус був стріляною птицею, його вже раз судив революційний трибунал, але все якось при допомозі друзів обійшлося (М. Стельмах);

– Не всі ж “чительники” [читачі] такі “обстріляні птахи” в літературі всякої школи, як я, то може, іншому й книжка випадає з рук (Леся Українка);

– І не гарячкуй, Іване Абрамовичу, бо опечешся. Ти ранній птах, а я стріляна птиця (М. Стельмах);

Як (мов, ні́би і т. ін.) підстре́лений со́кіл (птах) див. со́кіл¹.