птаха

ПТА́ХА, и, ж., розм.

Те саме, що птах.

Нікому сама птаха в руки не вскочить (Номис);

– Піймаємо ту птаху в садку та й... – промовила цариця і чикнула себе пальцем по шиї (І. Нечуй-Левицький);

Налякалась хижа птаха – підлетіла вище даху! (Н. Забіла);

Стоїть птаха, поглядає з соборної висоти на улюблену свою, з жабенятами, сагу (О. Гончар);

Ентелл там сильно храбрувався.., Совав Даресу в ніс кулак. Дарес ізвомпив сіромаха, Бо був Ентелл непевна птаха (І. Котляревський);

* Образно. Конглав [конклав] схаменувся, Зібрав раду. Положили Одностайне стати Против Гуса. І в Констанці Всіх ворон скликати! Та стерегти якомога І зверху і здолу, Щоб не втекла сіра птаха На слов'янське поле (Т. Шевченко);

Ранок – це рожева птаха, що прилітає із-за Княжої гори, за рожевою птахою прилітає білою птахою день, на зміну білій птасі прилітає сірою птахою вечір, а вже ніч прилітає з Княжої гори птицею чорною (Є. Гуцало);

* У порівн. Я летів би, як птаха, так сили злетіти нема (А. Малишко).