пташка

ПТА́ШКА, и, ж.

1. Зменш.-пестл. до птах 1 і пта́ха.

Всяка пташка своє гніздо знає (Номис);

Пташки співають голосно, І річечка блищить (Л. Глібов);

– А доки ми оце будемо протирати очі?.. Рання пташка дзьобик набиває, а пізня очиці протирає (І. Нечуй-Левицький);

– Сьогодні ж ранком пташка билася у вікно, так і думала [Катерина], що від Івася звістка буде (С. Чорнобривець);

Коли Іван доспівав пісню, Хлипало, не давши в'язням опам'ятатися, озвався з-за дверей украдливо: – Рано пташка заспівала, коли б кішечка не вкрала... (Ю. Збанацький);

* Образно. Відчинивши хвіртку до свого двору, Георге розводить руки і ловить свою чорняву пташку, що летить до нього, не відчуваючи землі (М. Чабанівський);

* У порівн. А Настуся по садочку Пташкою літає (Т. Шевченко);

* Образно. * У порівн. Поспішаючи до школи, щебечуть діти, як пташки (В. Сосюра);

* Образно. * У порівн. Сяють вогниками очі, Серце пташкою тремтить (Л. Костенко);

// збірн. Птахи.

[Кобзар:] І звірина спить у лісі, пташка – в діброві, рослина – у полі... (Панас Мирний);

Артем Сидорович навчив Данила любити землю і травинку, воду і пташку (О. Копиленко);

// Пестливому звертання до дитини, дівчини, жінки.

– Бабусенько! Скажи мені, де я? – В Лебедині, моя пташко, Не вставай: ти хвора (Т. Шевченко);

[Хведоска:] Як ти сказав мені біля воріт? [Роман:] Пташко моя! (М. Кропивницький);

Гетьман писав гарно, навіть дуже гарно. Називав Мотрю своїм серцем, пташкою і величав “Вашою Милостею” (Б. Лепкий).

2. перен., розм., ірон. Те саме, що птах 2.

– Та оце, мабуть, чи не сама Наталія Андріївна! “Побачу, що то за пташку Марко впіймав”, – думаю (С. Васильченко).

3. розм. Позначка на папері у вигляді двох рисок, що утворюють гострий кут, звернений донизу.

Схвильований і червоний з напруги .. Кривенко твердим, як цвях, олівцем карбував пташки над прізвищами тих, що вже явилися (І. Микитенко).

◇ (1) Бо́жа пта́шка – той, хто не відчуває труднощів життя, вільний від них; безтурботна людина.

Такою зросла ця, так би мовити, Божа пташка під .. батьківськими крилами (Іван Ле).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пташка — пта́шка іменник жіночого роду, істота * Але: дві, три, чотири пта́шки Орфографічний словник української мови
  2. пташка — -и, ж. 1》 Зменш.-пестл. до птах 1) і птаха. Птахи. || У пестливому звертанні до дитини, дівчини, жінки. 2》 перен., розм., ірон. Те саме, що птах 2). 3》 розм. Позначка на папері у вигляді двох рисок, що утворюють гострий кут, звернений донизу. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. пташка — пта́шка: ◊ небе́сна пта́шка = птах небе́сний: Та тепер сталося для мене щось незрозуміле. З недалекої корчми вийшло кілька “небесних пташок” та з лайкою накинулися на гнідого. Лексикон львівський: поважно і на жарт
  4. пташка — Злий той птах, що у своє гніздо каляє. Лукавий той, хто поганить свій рід, народ, чи край. Кожна птиця найде свого Гриця. Кожна дівчина найде собі судженого. Кожна птиця своє гніздо хвалить. Кожен величає свій дім, чи рід. Приповідки або українсько-народня філософія
  5. пташка — ПТАХИ́ мн. (хребетні тварини, укриті пір'ям і з крилами), ПЕРНА́ТІ, ПТА́СТВО збірн., ПТАШКИ́ збірн. розм.; ПТИ́ЦЯ із сл. свійська, ДРІБ діал., ДРОБИНА́ збірн. діал. (ті, яких розводять у сільському господарстві). Словник синонімів української мови
  6. пташка — Пта́шка, -шки, -шці; пташки́, пташо́к Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. пташка — Пташка, -ки ж. 1) Птичка. Прилетіла пташка, біля його впала. Мет. 103. В полі пташки літають, веселенько співають. Мет. 65. Употребл. какъ ласкательное имя. Зроби, моя пташко! Шевч. 15. Ой мамко, пташко! Н. Вол. у. 2) — божа. Пчела. Сим. 202. ум. пташенька, пташечка. Чуб. V. 275. Словник української мови Грінченка