пташка

пта́шка

-и, ж.

1》 Зменш.-пестл. до птах 1) і птаха. Птахи.

|| У пестливому звертанні до дитини, дівчини, жінки.

2》 перен., розм., ірон. Те саме, що птах 2).

3》 розм. Позначка на папері у вигляді двох рисок, що утворюють гострий кут, звернений донизу.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

пташка — пта́шка іменник жіночого роду, істота * Але: дві, три, чотири пта́шки Орфографічний словник української мови
пташка — ПТА́ШКА, и, ж. 1. Зменш.-пестл. до птах 1 і пта́ха. Всяка пташка своє гніздо знає (Номис); Пташки співають голосно, І річечка блищить (Л. Глібов); – А доки ми оце будемо протирати очі?.. Рання пташка дзьобик набиває, а пізня очиці протирає (І. Словник української мови у 20 томах
пташка — пта́шка: ◊ небе́сна пта́шка = птах небе́сний: Та тепер сталося для мене щось незрозуміле. З недалекої корчми вийшло кілька “небесних пташок” та з лайкою накинулися на гнідого. Лексикон львівський: поважно і на жарт
пташка — Злий той птах, що у своє гніздо каляє. Лукавий той, хто поганить свій рід, народ, чи край. Кожна птиця найде свого Гриця. Кожна дівчина найде собі судженого. Кожна птиця своє гніздо хвалить. Кожен величає свій дім, чи рід. Приповідки або українсько-народня філософія
пташка — ПТАХИ́ мн. (хребетні тварини, укриті пір'ям і з крилами), ПЕРНА́ТІ, ПТА́СТВО збірн., ПТАШКИ́ збірн. розм.; ПТИ́ЦЯ із сл. свійська, ДРІБ діал., ДРОБИНА́ збірн. діал. (ті, яких розводять у сільському господарстві). Словник синонімів української мови
пташка — Пта́шка, -шки, -шці; пташки́, пташо́к Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
пташка — Пташка, -ки ж. 1) Птичка. Прилетіла пташка, біля його впала. Мет. 103. В полі пташки літають, веселенько співають. Мет. 65. Употребл. какъ ласкательное имя. Зроби, моя пташко! Шевч. 15. Ой мамко, пташко! Н. Вол. у. 2) — божа. Пчела. Сим. 202. ум. пташенька, пташечка. Чуб. V. 275. Словник української мови Грінченка