пуансон

ПУАНСО́Н, а, ч.

1. техн. Робоча частина (звичайно металевий стрижень) деяких штампів та ін. інструментів, що безпосередньо тисне на матеріал, який обробляють або досліджують.

Ковані вироби часто оздоблювали [в Київській Русі] карбуванням, що його наносили на поверхню предмета з допомогою ударів молотка по стальному пуансону, який на робочому кінці мав візерунок (з наук. літ.);

При переробці пластмас у вироби проходить нагрівання форми і вихідного матеріалу струмами високої частоти та здійснюється пресування пуансоном (з навч. літ.).

2. полігр. Сталевий штамп з рельєфним дзеркальним зображенням літери, цифри, знака.

Для створення друкарського шрифта .. виготовляють спочатку сталевий брусок (пуансон), на одному з торців якого гравірують рельєфне дзеркальне зображення літери (з наук. літ.).

3. Умовна позначка на географічних картах.