публіцистичний
ПУБЛІЦИСТИ́ЧНИЙ, а, е.
Прикм. до публіци́ст і публіци́стика.
“Украинский вестник” дав перші зразки таких публіцистичних жанрів, як нарис, фейлетон, памфлет (з публіц. літ.);
Коли нація досягає самоусвідомленні самої себе, у неї з'являється потреба виразити свій внутрішній світ .. Цьому завданню служить література – художня, публіцистична, наукова (з наук. літ.);
// Власт. публіцисту і публіцистиці.
Тепер більш ніж коли жалію, що нема в мене публіцистичного талану (Леся Українка);
Певний вплив на розвиток української публіцистичної мови мали західноукраїнські переодичні видання “Зоря Галицька” (1848 –1857), “Галичо-руский въстник” (згодом “Вісник”) (1849 –1886) (з наук. літ.);
У віршах В. Сосюри закладено сильне публіцистичне начало – з вогнистим словом, карбованим рядком (з газ.);
// У якому розглядаються актуальні проблеми сучасності (про літературний твір).
У роки війни проти фашизму П. Г. Тичина випускає, крім збірок поезій, ще й книгу публіцистичних та літературно-критичних статей, проводить і далі велику перекладацьку роботу (із журн.).
Значення в інших словниках
- публіцистичний — публіцисти́чний прикметник Орфографічний словник української мови
- публіцистичний — ПУБЛІЦИСТИЧНИЙ – ПУБЛІЦИСТСЬКИЙ Публіцистичний. Який стосується публіцистики і публіциста: публіцистичний жанр, публіцистична творчість, публіцистичний хист, публіцистична стаття. Публіцистський, зрідка. Який стосується публіцистів, властивий їм: публіцистський гурток. Літературне слововживання
- публіцистичний — [публ'іциестичнией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
- публіцистичний — -а, -е. Прикм. до публіцист і публіцистика. || Власт. публіцисту і публіцистиці. || Який торкається актуальних проблем сучасності (про літературний твір). Великий тлумачний словник сучасної мови
- публіцистичний — Публіцисти́чний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)