публіцистика

ПУБЛІЦИ́СТИКА, и, ж.

Різновид літератури, що висвітлює актуальні проблеми сучасності; сукупність літературних творів цього різновиду літератури.

Наша література ще в такому стані, що не кожний одділ [відділ] її заповнено однаково. Найбільш розвинена поезія і белетристика та публіцистика (В. Самійленко);

Він закопався в книжки, читав усе, що потрапляло до рук: художню літературу, критику, публіцистику (П. Колесник);

Публіцистика як вид літературної діяльності складалась і утверджувалась протягом досить тривалого історичного періоду і завжди займала значне місце в творчості багатьох майстрів художнього мислення (з публіц. літ.);

Дуже важливим з погляду тенденцій розвитку літературної української публіцистики є ті рядки Шевченкових листів, у яких він дає оцінку певним літературним явищам і містецьким творам (з наук. літ.);

// Відбиття актуальних проблем сучасності у творах інших родів літератури.

Ю. Смолич відомий як талановитий і плідний публіцист, то ж елементи публіцистики, памфлету явно відчуваються і в романі [“Світанок над морем”] (з наук. літ.);

Мажорну новелу, можна сказати, кінчено. Звичайно, я й зараз бачу незадоволенні обличчя (мовляв все добре, та от багато публіцистики), але й тепер, на жаль, нічим не можу допомогти (М. Хвильовий).