пуделко
ПУДЕ́ЛКО, а, с., діал.
Зменш.-пестл. до пу́дло.
– А що зробиш з твоїми метеликами? – Буду їх у пуделку держати (О. Кобилянська);
На маленькому столику з пуделком пудри, флаконами одеколону та парфумів і ще якимось туалетним дріб'язком стояло велике дзеркало (Б. Антоненко-Давидович);
Сопліца повагом підходить до ридвану, Пуделко дістає, де сховано пляшки (М. Рильський, пер. з тв. А. Міцкевича).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- пуделко — Коробка [VI] Словник з творів Івана Франка
- пуделко — пуде́лко іменник середнього роду діал. Орфографічний словник української мови
- пуделко — Пуде́лко. Коробка, футляр. Я є нині в дуже добрім гуморі! Представте собі — дістала-м з Димки ціле пуделко фіалків — не важило цілком п'ять кілів. Післала-м деяким знакомим, і посилаю декілька і Вам (Коб. Українська літературна мова на Буковині
- пуделко — -а, с., діал. Зменш.-пестл. до пудло. Великий тлумачний словник сучасної мови
- пуделко — пуде́лко 1. коробка (ср, ст): А врешті, як братство з цвинтаря розлізлося, я тягну дівчину в тінь, хочу поцілувати, а вона не дається. Лексикон львівський: поважно і на жарт