1. Словник української мови у 20 томах

пудель

ПУ́ДЕЛЬ, я, ч.

Порода кімнатних собак з довгою кучерявою шерстю; собака цієї породи.

Засідатель .. у одній руці держав пенькову люльку, здоровенну, як кварта, а у другій дубельтівку; у ногах вертівся пудель і гавкав на сільських собак (О. Стороженко);

Сайгор погладив пуделя по кучерявій левиній гриві й сказав: – Гарний пес. Чудова порода для дресировки (М. Хвильовий);

Льова завів бурці на смак колишньої своєї дружини, а потім вони вже механічно в нього залишились, хоч прикрашений ними він нагадував не так лева, як пуделя (В. Підмогильний);

Біля ніг його вовтузився пудель, що, треба думати, під час вистав служив мартишці за баского коня (О. Ільченко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пудель — пу́дель іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. пудель — -я, ч. Порода кімнатних собак із довгою кучерявою шерстю; собака цієї породи. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. пудель — Я, ч. Кучерява людина. Покличте цього пуделя сюди. Словник сучасного українського сленгу
  4. пудель — пу́дель (нім. Pudel, від pudeln – плескатися у воді) порода кімнатних собак. Словник іншомовних слів Мельничука
  5. пудель — Пу́дель, -деля; -делі, -лів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)