пудик
ПУ́ДИК, а, ч.
Пестл. до пуд¹.
– А що, не заробили за вік і ми, і батьки наші цих п'ять пудів? – Та воно так, а може, й не так... – Чого не так?! Візьмеш свої пудики на плечі, як миленький (М. Стельмах);
– Горішки-то добре родять у п'ять років один раз. Що мішок, то й три пудики... (О. Донченко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me