1. Словник української мови у 20 томах

пужално

ПУ́ЖАЛНО, а, с.

Рукоятка батога, пуги.

Пропав батіг – пропадай і пужално! (прислів'я);

Кайдаш .. побіг за волами, спиняв їх, бив пужалном по мордах, але важкі воли не могли здержати воза (І. Нечуй-Левицький);

Він високо підібрав поли, щоб не уболотити кожуха. а під пахвою притиснув пужално (чи ж довго якому ледащу поцупити батіг з санок, які залишив у заїзді!) (Б. Антоненко-Давидович);

Марко тпрукнув на воли, показав вишневим пужалном на дорогу (Григорій Тютюнник).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пужално — пу́жално іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. пужално — див. держак Словник синонімів Вусика
  3. пужално — -а, с. Держак батога, пуги. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. пужално — ДЕРЖА́К (частина ручного інструмента, пристрою, зброї тощо, за яку їх тримають), РУ́ЧКА, РУКОЯ́ТКА, РУКОЯ́ТЬ, РУКІ́В'Я розм., ДЕ́РЖАЛНО розм., РА́ТИЩЕ заст., ДЕ́РЖАЛО діал.; ГРА́БЛИЩЕ, ГРАБЛИ́НА розм., ГРА́БЛИСЬКО розм. Словник синонімів української мови
  5. пужално — Пу́жално, -на, -ну; -жална, пу́жалн Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. пужално — Пужално, -на с. Кнутовище. Рудч. Чп. 245. Іде чумак дорогою, на пужално й упірається. Рудч. Чп. 203. Словник української мови Грінченка