пужнути

ПУЖНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., кого, що, розм., рідко.

Однокр. до пужа́ти.

Він не вірив ніяким шепотам та наговорам; .. ніколи не покличе ніякої баби, а яка й сама прийде, то так пужне, що та мерщій навтікача (Дніпрова Чайка);