пукатий

ПУКА́ТИЙ, ПУКА́СТИЙ, а, е, розм.

1. Те саме, що опу́клий 1.

– Карпе! – гукає він до присадкуватого, широкоплечого парубка в синіх пукатих окулярах, які носять, звичайно, ті, що стоять біля соломотряса (В. Винниченко);

Вузький міст пролягав через Рейн. Пукаті понтони насилу втримували на собі тонкий настил (П. Загребельний);

Виходять звідти два з пукатими мішками (В. Барка).

2. Те саме, що вирячкува́тий.

Козаки з прихованим недовір'ям дивилися на огрядного пана з сталевими пукатими очима (З. Тулуб);

Дивилася одним оком пукаста камбала (М. Трублаїні);

Вода була близько. В ній плавало сміття, стриміли жаби, розчепіриши лапки і вирячиши в небо пукаті холодні очі (Григір Тютюнник).