пундик
ПУ́НДИК, а, ч.
1. Різновид печива або пиріжків.
Латин по царському звичаю Енею дари одрядив: .. Горіхів київських смажених, Полтавських пундиків пряжених І гусячих п'ять кіп яєць (І. Котляревський);
Бабуся поставила на стіл пахучі рожеві пундики, що аж кипіли в маслі (Ю. Збанацький);
Барвінська метушливо взялася розводити в куточку примус, витягла із шафи на тарільці криті серветочкою філіжанки, на другій – пундики (Д. Бузько).
2. перев. мн., розм. Смачна їжа, ласощі.
– Ото великі пани понаїздили в Вільшаницю! Як забагатієте, тоді будете їсти пундики (І. Нечуй-Левицький);
– Чого вам треба? – Нам треба, щоб ви той, щоб ви по совісті робили. Ви он другим даєте всякі пундикі, а нам оселедці та оселедці... Який же тут порядок (В. Винниченко);
– Іди, іди та постав нам мерщій на стіл усе, що є! – гукав Бульба услід жінці. Нам не треба пампушок, медяників .. та всяких там пундиків! (О. Довженко).
Значення в інших словниках
- пундик — пу́ндик іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- пундик — -а, ч. 1》 Рід печива або пиріжків. 2》 перев. мн., розм. Смачна їжа, ласощі. Великий тлумачний словник сучасної мови
- пундик — ЛА́СОЩІ мн. (солодкі кондитерські вироби), СОЛО́ДОЩІ мн., СОЛОДЕ́НЬКЕ розм., ЛАГОМИ́НИ мн., розм., СОЛОДНЕ́ЧА розм., ЛА́КІТКА діал., ЛЕГУМІ́НИ діал.; ПУ́НДИК перев. мн., розм., МАНТУ́ЛКИ мн., діал. (перев. про печений виріб). Словник синонімів української мови
- пундик — Пу́ндик, -ка; -дики, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- пундик — Пундик, -ка м. Родъ пирожнаго. Котл. Слов. 24. Кушанье: слои тѣста, переложенные поджареннымъ на постномъ маслѣ лукомъ и испеченные. Маркев. 158. Словник української мови Грінченка